Задіяні фахівці:
- режисер
- оператор
- світлотехнік
- помічник режисера
- режисер монтажу
- колорист
Експозиція
Українська історія є невичерпним джерелом оригінального матеріалу. Вона захоплює, надихає та дивує. В ній можна розшукати безліч цікавих сюжетів.
Ми розказували історії з минувшини нашої країни по-різному. Знімали художні та документальні фільми, брали участь у тематичних реконструкціях. Та постійно шукали новий, оригінальний формат викладення добре знайомого матеріалу. І знайшли. Правда, не ми його, а він нас.
Зав'язка
Концепція
Все почалося з того, що в хореографки Тетяни Проскурякової виникла ідея поставити декілька історичних танцювальних номерів. Вона звернулась за підтримкою до КП «Дивокрай». Директор «Дивокраю» Віктор Боняк, в свою чергу, підказав додати до існуючих мініатюр ще кілька – так, щоб вони склалися в історичне оповідання про Дніпропетровщину.
«Від скіфів до сьогодення» – так назвали проєкт та запросили до участі й нас. А ми… Звичайно, ми з радістю погодились.
Та внесли свої «п’ять копійок» у вигляді драматургії, що перетворила танцювальне оповідання на аудіо-візуальній твір з чіткою сюжетною лінією.
Ось як первісна ідея може трансформуватися та стати глибшою і багатшою, коли за неї беруться три творчі команди з різних галузей.
- розробити концепцію аудіо-візуального твору
- підібрати локації та підготувати їх до зйомки
- провести зйомку
- змонтувати ролик
- додати графічні елементи
- провести корекцію
Розвиток
дії
Пре-продакшн
Підготовка до жорсткого триденного знімального марафону тривала 3 тижні.
Потрібно було створити 5 окремих номерів, присвячених найяскравішим епохам чи культурним феноменам Дніпровського краю. Це – скіфське царство, козацтво, петриківський розпис, катерининська епоха та сучасність.
Все робилося з нуля. Хореографка шукала натхнення в архівах та музейних колекціях, щоб достовірно передати дух кожної епохи у танці. Танцюристи з Дніпровського театру опери та балету репетирували нові рухи. Аранжувальник створював музику для кожного виступу, спираючись на автентичні музичні твори. А творча майстерня «Дивокраю» робила реквізит та шила оригінальні костюми.
Колектив Mediagroup 8 працював над сценарієм та попередньо виїжджав до Дніпра, займався «локейшн менеджментом».
Розвиток
дії
Знімальний період
Щоб не витрачати час на пошук 5-ти нових локацій, вирішили хоча б частину з цих танцювальних мініатюр знімати у добре знайомих умовах. Так, наприклад, на території козацького хутора «Галушківка» у 2017 році ми знімали художньо-документальний фільм «Моя земля». Тут є хатинки, і всілякі землеробські знаряддя тих часів, і коні з досвідченими вершниками. Саме те, що треба для козацького танцю, постановили ми.
З «петриківським номером» теж все було зрозуміло від самого початку. Де ще його знімати, як не на «Миколиному Хуторі» з його аутентичними побіленими хатинками, вкритими очеретом та петриківським розписом на стінах? До того ж локація нами добре вивчена, бо тут ми жили та працювали під час тогорічної зйомки дитячого музичного фільму «Дронині Мандрони».
А ось для танцю скіфів ми потребували специфічної локації, тож шукали по області справжній скіфський курган. Загальними зусиллями знайшли відповідний – курган «Гостра Могила», що розташований у 20 км від центра міста.
По сюжету на його верхівці стоїть баба, до якого (баба – це він) персонажі звертаються з молитвами. Нажаль, в реальності ніякий баба там не «мешкав», тож було потрібно його десь знайти та привезти. Спочатку хотіли задіяти справжнього, з музейного фонду, але потім передумали, побоялися наражати історичну пам’ятку на ризики. Та вирішили створити «свою версію» власноруч.
Художники з «Дивокраю» вирізали бабу з пінопласту та розмалювали його. Вийшло дуже схоже на оригінал. Якщо дивитися з відстані, то й не здогадаєшся, що перед тобою «підробка». Ми його привезли та встановили на спеціальні залізні прути, і ось тут «вилізла» проблема. На верхівці кургану дув дуже сильний вітер. І баба то «привітав» усіх низькими поклонами, то намагався покинути знімальний майданчик на крилах вітру. Коротше, дозволяв собі речі, які справжня кам’яна споруда ніколи не робить. Довелось асистенту режисера його тримати, ховаючись позаду. Так змогли обійтися без жертв 
.
Катерининські часи ожили на сходах відомого у Дніпрі Потьомкінського палацу. Спочатку ми хотіли відзняти танець на майданчику попереду центрального входу з колонами. Але, коли приїхали на місце, то побачили, що його вже окупували десятки дам похилого віку, які займалися аеробікою. Довелося терміново міняти дислокацію. Рішили знімати на кам’яних сходах – майже єдиному місці, якого не торкнулися руки вуличних «арт-митців».
Для зйомки сучасного танцю обрали декорації неподалік – міст над річкою Дніпро, що поєднує парк і Монастирський острів. З нього відкривається гарна панорама на місто: сучасні та старі споруди, великий водоспад, церква, річка…
Усі ці три дні зйомки тривали з ранку до вечора. Поверталися вже у темряві. Рейд-масив поповнювався матеріалом, який дуже скоро опиниться на монтажному столі.
Розвиток
дії
Пост-продакшн
По прибуттю до студії на нашого режисера монтажу чекало багато роботи.
Далі – корекція кольору, саунд-дизайн та графіка. Загалом пост-продакшн розтягнувся на 7 днів.
Голосні диспути лунали під час пошуку влучного візуального рішення, яке повинно було стилістично поєднати історію, танцювальні мініатюри та кадри, відзняті в історичному музеї. Історія, побачена крізь калейдоскоп – хіба можна було зробити інакше, ніж так, як підказує магія барвистих візерунків? Звичайно, всім сподобалося саме це рішення!
Кульмінація
Готове відео
Розв'язка
Що у підсумку? 2 відеоролика – довгий (для тих, хто не уявляє свого життя без танцювальних па) та короткий (для всіх інших, що мають обмаль часу на перегляд… але й велике бажання:)).
