#9 — Зйомки. Як це було…

#9 - Зйомки. Як це було

Знімальний період фільму «Дронині Мандрони» завершився. Ми готові приймати Ваші вітання. А поки що – ділимося враженнями.

Приїзд

Ми приїхали до локації «Дитячий табір» на день раніше акторів.  Після ранкового ефіру на UA: ХАРКІВ — одразу до табору. Заселились. І розбрілися по локації займатися своїми обов’язками. 

Наступного дня приїхали актори, і зйомки почалися.

Знімальний процес

Найбільше хвилювання в нас викликала погода. Прогноз на серпень був невтішним. Холодно, похмуро, дощ,

А погода має над кіношниками безмірну владу. Не буде погоди – натурні зйомки також відкладаються, на невизначений термін. Звідси і хвилювання.

Коли ми приїхали, температура повітря взагалі впала до рекордних 11 ̊, небо було сірим, накрапував дощ.

Довелося швидко міняти розклад та готуватися до інтер’єрних сцен.

Коли дощ припинився ми перемістились на вулицю. Там наші юні актори самовіддано грали в легких костюмах — все ж таки, в нас літня історія. А щойно чули команду: «Перерва» — відразу надягали на себе куртки та загортались у ковдри – відігрівались.

На щастя, така сувора погода протрималася лише 3 дні. А решту зйомок ми всі насолоджувалися теплом та сонцем. 

Про особливості

Найбільшою особливістю цих зйомок стало суворе дотримання режиму сну та прийму їжі.

Кожні 2 години ми переривали знімальний процес, бо діти йшли у їдальню обідати, чи полуднувати, чи вечеряти. І так 6 разів на день.

Знімальній групі доводилось підлаштовуватись. 

 Так само і з нічними зйомками. Хочеш знімати у темряві — будь готовий до того, що завтрашня зміна почнеться на пару годин пізніше, ніж звичайно. Інакше ніхто з малих акторів просто не встане з ліжка. 

Виїзні зйомки

За територію табору ми майже не виїжджали. Лише до Харківської Швейцарії. Їхати до неї було усього лише 5 хвилин велосипедом. Пейзажі там гарні: пагорби, яри, соснові та березові гаї.

Хвала Небесам, під час зйомок жоден з акторів не постраждав. Звичайно, були дрібні ушкодження: розбиті коліна, синці, садні та бджолині укуси. Все ж таки діти, жваві, енергійні, куди ж без цього.

Чи було нам складно?

Звичайно ж було.

Праця без вихідних, постійні хвилювання, напружений знімальний графік, велика відповідальність.

Багато чого було справою випадку. Погода могла знову зіпсуватись. Техніка могла дати збій у самий недоречний момент. Діти могли стомитися від зйомок та захотіти поїхати додому. Батьки могли раптово забрати дітей зі знімального майданчика.

На щастя, жодне з них не було виправдане.

Актори

Поводження дітей на зніманнях було настільки природним, що нам доводилось вносити мінімальні корективи.

Все ж таки, ми обрали дітей, які за типажем були максимально подібні персонажам фільму. Тож фактично юні актори грали самі себе.

Під час знімань ми, скоріше, м’яко спрямовували дітей за сценарієм, давали їм можливість імпровізувати, самим обирати лінію поводження, а не безапеляційно наставляли як потрібно себе поводити в кадрі.

Таке поєднання дисципліни та свободи знайшло відгук в юних акторів, тож обійшлося без конфліктів, капризів та зривів.

Взагалі діти дуже швидко пристосувались до знімального процесу. Звикли до великої кількості кадрів та дублів, звикли до камер та навчились не просто говорити свій текст в кадрі, а дійсно бути в сцені, проживати історію

І про кота...

Був у нас ще один актор, який зумів виправдати покладанні на нього надії.

Це чорний кіт на ім’я Бусік, який у фільмі грав (ви не повірите!) чорного кота Барсіка. Що ми з ним тільки не робили.

Змушували подовгу сидіти на одному місці під світлом софітів, поливали з лап до голови сметаною, саджали на високе дерево. Всі ці «знущання» Бусік витримав з честю та галопом бігав по території за знімальною групою. Щоправда, гонорар потребував чималий — по 2 пакета котячого корму за одну знімальну зміну. 

Але чого не зробиш, щоб утримати такого вірного актора).

Масові сцени

Знімання масових сцен у нас було заплановано на 3 дні. В перші 2 – святкові сцени, а через тиждень – спортивні.

Масові сцени – це подвійна відповідальність, бо на майданчику набагато більше людей, які потребують уваги знімальної групи. 

До участі в зйомках ми запросили дітей, які пройшли перший етап кастингу, разом з їхніми батьками.

Вони приїхали у суботу зранку. Ми прорепетирували, відзняли танцювальні сцени та ті, що за сценарієм потребували великої кількості людей.

А потім посадили усіх до глядацького залу, сказали які емоції слід демонструвати та знімали до пізнього вечора.

Ця зйомка була настільки виснажливою, монотонною та довгою, що ми дійсно сумнівались, що наступного дня до нас взагалі хтось приїде.

Тому були приємно вражені, коли зранку побачили усю масовку в повному складі, яка була бадьоро налаштована на продовження «розваг».

Фінал

Знімання на локації «Дитячий табір» завершилися 24 серпня

І нам залишалось відзняти останні сцени (в квартирі головного героя), які за іронією були першими в сценарії.

Тож 3 вересня 2019 року усі члени команди почули завітні слова: «Сцена 1, кадр 1, дубль 1». Почули, та нібито повинні були зрадіти. Але натомість збентежились та навіть засмутились.

Бо ці слова означали, що великий та важливий етап життя залишився позаду.

Усі вже настільки подружились один з одним та звикли до цього стрімкого й насиченого ритму життя на зйомках, що було прикро прощатися та чути обманливо-бадьору заяву режисера: «Все. Ми завершили зйомки фільму. Усім дякую».  

Але, насправді, це ще не кінець. Попереду постпродакшн, промоушен та звичайно кінопокази!

 

MG8